Самопізнання. Шлях до себе

Чергові питання для роздумів 1. На яку б тему ви прочитала 499 книг і вам не стало б нудно? 2. Чим ви б могли займатися 5 років і не отримували б за це зарплату? 3. Чому б ви присвятили життя, якби не мали потреби заробляти гроші? Тобто мали усе, що забажаєте, тоді щоб ви робили? От подумайте ще, що вам кардинально не хочеться робити, та що викликає у вас заздрість. Можливо, якісь відомі чи знайомі люди. Ви переглядаєте їхні профілі у соцмережах, однак боїтеся спробувати, і від того страждаєте. Як же зрозуміти, що вам подобається. Як відчути на душі радість та ейфорію від того, що ви робите. Просто заплющіть очі, розслабтесь. Уявіть своє ідеальне життя. Відчуйте те, що приносить вам радість. У цей момент не думайте про гроші. Думайте про те, що приноситиме вам щастя та іншим людям. Це буде саме воно. Справа життя та те, що вам подобається. Одна думка про це зігріватиме. Ви не працюватимете на неулюбленій роботі, бо інакше це каторга. Немає престижних чи не дуже професій. Є саме ваш

ЧИТАЙТЕ ТУТ  https://www.instagram.com/put8ksebe/

Найгірший стан - це стан, коли людина не знає, де себе подіти, чим зайнятись. Коли вона несвідомо відчуває, що опинилась на дні наступного рівня. Коли б*ється, мов риба об лід. Бігає до всіх за порадою. Не знає, з чого почати. Ч е комусь потрібно. Дивиться на інших, намагається повторити їх успіх. а сама забуває, що має свій шлях. Свій унікальний досвід. Забуває про те, що її дійсно турбує і чого вона хоче. Ключове питання - чого хочемо? Саме ми. Чи обмежуємо себе, чи занадто слухаємо інших, роблячи із них авторитетів. ДУмаємо, що хтось знає краще за нас. Але ж відповіді просто на поверхні. У нас самих. Ми повинні навчтись відслідковувати свої відчуття. Якщо нам чогось не хочеться робити, то й не треба. Не треба. Не требп робити із себе жертву. Неварто. Досить страждань. Досить.1:32Найдорожчий скарб для нас - це ми самі. Ніхто нічого не оцінить, якщо ми не почнемо відчувати свою вартість та цінність для оточуючого світу. Коли ми полюбимо себе, коли ми відшукаємо себе в собі, лише то

Зрозумійте, аби знайти справжнього себе, слід знайти справу свого життя. Подарувати себе світові. Знайти свою місію. Люди працюють зранку дов ечора на неулюбленій роботі, мріючи про щасливе життя. Займаються у вільний час тим, що їм подобається. Насправді дійсно все можна поєднати. Вам можуть платити за те, від чого ви кайфуєте. Причому ви самі готові платити комусь, лиш би цим займатись. Тим, що приносить вам колосальне задоволення. Головне питання звучить так - чого ви хочете тут і зараз? Справа життя - це інструмент, через який ви даруєте себе світові. Хобі може стати роботою. І це цілком реально. Заробляти на тому, що вам подобається. Моя місія полягає у тому, аби показувати людям їх же зі сторони, їхні таланти та приховані можливості, сильні сторони. От поставте собі питання, заради чого ви ладні вставати о п*ятій ранку? Я заради того, аби оцінювати те, що вам подобається та показувати вам вас самих. Як я показую вам вас самих та ваші таланти? Ви виписуєте список тих зан

Послідовність нашої роботи. Складність пошуку себе полягає у тому, що ми якби ціле життя себе шукаємо, однак так і не можемо знайти. Ми не можемо зрозуміти взагалі, чого ми хочемо. Сьогодні приходять одні думки, а завтра інші. Ми більше часу слухаємо розуму і намагаємося робити те, що треба, а не те, що хочеться. От спробуйте хоча б тиждень відслідкувати свої відчуття. Ми йдемо на неулюблену роботу тому, що треба заробити гроші і усердно чекаємо кінця тижня, щоб матич ас на те, що нам дійсно подобається. Фактично, дійсно, ми заробляємо на те, чого хочемо, працюючи тиждень. Ми не реалізовуємо весь свій прихований потенціал. Ми не віддаємо себе світові. Скільки є електриків, які грають на гітарі, ходять в музичну школу. Але коли їм кажеш, що можна цим займатись професійно, вони розводять руками, вважаючи, що це марна трата часу та грошей, що на тому не заробиш. Але ж можна розвивати справу життя, знаходити свою місію, ще працюючи на старій роботі. Скільки разів ми зраджуємо себе зарад

На кожному кроці нас підстерігає залежність. Залежність від їжі, від удмк оточуючих, від серіалів, від консультацій із психологами. Це як чергова доза чогось, чим ми заповнюємо своє життя. Але краще не стає. Бо черпаємо енергію не з внутрішнього ресурсу. А зовні. Думаємо, що квартира, машина, райський відпочинок заповнять внутрішню порожнечу. Але ж ні. В додатку відсутність улюбленої роботи обрізує крила. Ти мимоволі ставиш на собі хрест та не бачиш виходу. Але він завжди є. Він у твоїй голові. Лише улюблена робота принесе тобі омріяне щастя та радість та фінансову незалежність. Лише вона. Не потрібно більше топити нереалізовність у їжі чи сні. Ти можеш не їсти і не спати, якщо робиш те, що любиш. Якщо відчуваєш віддачу. Ти можеш звільнитись від власних страхів, якщо тільки захочеш. Життя тебе поведе. Вдарить, але стане краще. Піде новий виток. Думки про завтра наганяють тривогу. У нас є лише наше сьогодні. Тут і зараз. Тримаймося за нього. Послідовність нашої роботи. Складність по

Здоровий спосіб життя включає в себе і фізичну активність і здорове харчування. Ми — це біомашина, яка не поїде на поганому паливі. Для того, аби нікого не переконувати і не викликати суперечок, існують дві можливості передачі інформації. Власне передача інформації та свій власний досвід. Не вичитаний з книг, а свій. Той, який ти відчув та прожив на власному тілі. У власній шкурі, так скажемо. І це безцінно. Адже ти мав це пройти, аби передати її лише тим, хто готовий почути для себе щось нове. На тему харчування я теж читатиму лекції, так це буду називати. Розповідатиму про різні напрямки та розповім, як все відбувалось у мене. Але це вже у платній версії. Адже ця інформація може бути шокуючою для тих, чий розум не готовий таке прийняти на даний момент. Саме тому і існують гроші як засіб фільтрації того, чи це зараз потрібно людині чи вона ще не готова. Також у нас є поганий стереотип в голові, що гроші та реклама — це зло. Все залежить від світогляду та світосприйняття. Від тог

Що у мене за інтенсиви? Є просто питання, на які ви відповідаєте протягом тижня, і я даю зворотній зв*язок. Це вже чимало. Є суто коучинговий курс, де ви дивитеся відео та намагаєтеся зрозуміти свої істинні цілі та шляхи їх реалізації. Є курс із духовного розвитку, який розкриває тему грошей, пошуку своєї місії, загальнолюдських стосунків. Є цілий місячний марафон, де ви майже щодня отримуєте завдання, яке мусите виконати, і воно, повірте, змінить ваше життя. Приміром, хоч би таке, як викинути, розпрощатися із всім непотребом, який ви роками збираєте у себе вдома і думаєте, що воно колись пригодиться. А воно лише забирає вашу енергію та сили. Все діє навпаки. Я вже стільки текстів написала на ці теми та роздумів, що можна видавати книги. Але чомусь шкода дерев. Тому мені зручніше писати в інстаграмі. Писати те, що думаю. Те, що йде із серця. Знаєте, що я можу сказати? Не думайте, що ви і ваші послуги нікому непотрібні. Є багато спеціалістів, але найкращих і тих, що дійсно люблять св

Робота мрії? Яка вона? Комусь мало цілого життя, аби зрозуміти та пізнати себе. А комусь все дається легко. Бо людина відпускає. Не жаліє, а рухається вперед. Любить ризикувати, відчувати істинний смак життя. Що ще вам може допомогти зрозуміти та почути чого ви хочете? Знаєте що? Постійно повторювати, що ви гідні, достойні мати життя мрії. І робити до нього малі кроки. Але спершу зрозуміти, яке ж воно, ваше омріяне життя? З ким, де ви прокидаєтеся? Що вас оточує? Що ви чуєте, з ким розмовляєте? Опишіть все до дрібниць? Дозвольте собі помріяти? Дозвольте собі бути тим, ким так прагнете стати. Успішним, сильним, незалежним. Намагайтеся щось робити. Постійний рух та розвиток. Гармонія тіла та душі. Духовного та матеріального. От згадайте, коли ви востаннє робили собі якусь приємність. Чи то якийсь маленький подарунок, чи то похід у театр. Це маленький вияв любові до себе, але такий необхідний. Ми самі створюємо собі перепони та перешкоди. Єдиний ворог, з яким потрібно боротись, це з

А можна ж просто жити, радіти і не створювати собі проблем. Прислухатись до власного серця. Так, ніхто не застрахований від підступних випробувань власного его. Але в тому і полягає вся суть гри під назвою життя. Ми всі граємо. Ми всі актори. Ми вибрали такий досвід. Ми тут заради цього. Хтось це зрозумів раніше, а хтось тільки прокидається. Життя як сон. Ти маєш сам, через свій досвід та відчуття вибрати правду, яка підходитиме лише тобі. Немає іншого тебе. Ти унікальний. Кожен з нас безцінний. І такий потрібний іншому. Ми заробляємо гроші через служіння іншим. Бо якщо не віддамо, то не отримаємо. Тому ми готуємо, вчимо, прибираємо. Кожен виконує свою маленьку місію. І має свою маленьку мрію, яка може стати реальністю. Варто тільки захотіти. Варто тільки відкрити двері до скарбів власної Душі. Вона ж чекає. Вона тільки те й робить, що чекає, коли в прокинетесь та поставите собі таке заповітне питання “А для чого я тут? А у чому сенс життя?”. Це цілком нормальні питання. І ви

Що може допомогти глибше копнути всередину себе? Саме глибше? Так це те, я думаю, коли ви прописуєте відповіді на питання від руки письмово. Вголос теж можна. Треба поєднувати ці два ефективні методи. Але головною умовою написання є тиша та спокій. Коли ви наодинці самі з собою. І це не відбувається за один раз, а протягом мінімум тижня. Ваш розум не готовий до таких кардинальних змін. Він же звик виконувати одне і те саме кожного дня. Відповідно перевчити його одразу буде важко. Все треба поступово. Писати і прослідковувати відчуття. А ще краще на початку написати історію вашого життя. Згадати все. Це допоможе точніше зрозуміти, чому зараз ви у такій ситуації і стоїте перед таким вибором. Мені подобається спілкуватись з людьми, спостерігати. Я бачу всю життєву картину. Я знаю, чому саме так сталося. І я можу це сказати. Але про когось. Про себе саму важче. Бо я не бачу себе зі сторони. Однак можу показати вам вас самих. Питання, яке одразу дасть якусь ясність. Скажі

Найважливіше у житті — це слухати самого себе. Ми всі піддаємося думках оточуючих, думаючи, що хтось знає краще, ніж ми. Ми робимо собі з людей авторитетів, а потім самі ж розчаровуємося. Ми самі для себе маємо стати авторитетом. Стати підтримкою. Бо у нас тут нічого немає, крім нас самих. Нам слід радіти кожній хвилині, цінувати своїх близьких. Уникати різного роду залежностей. Що я останнім часом зауважила, так це те, що походи до психолога, це теж свого роду залежність. Нам потрібно самим навчитися слухати свого внутрішнього голосу. Тільки нам самим. Я завжди думала, де ж застосувати своє вміння бачити таланти інших людей. І як виявилося, не всі люди вміють надихати та мотивувати. Я завжди думала, що те, що знаю я, знають всі. Але ж не так. Це зовсім не так. Ми всі цінні один для одного. І саме тому ми вчимося взаємодіяти. Ми вчимося добру, любові, терпіння. Особливо це відчутно, коли створюєш родину. Дійсно, самому набагато легше. Кожен проходить ті завдання, які потрібні саме й

Я прекрасно знаю і розумію, що люди загубились серед рутини і буденності. Хочеться відпочинку. Хочеться свіжого повітря. Хочеться нарешті робити те, що подобається. Саме так хобі у таких відважних сміливців переростає у справу життя. І тоді вже вони ні дня не працюють. Час летить просто миттєво. Що ж роблю я? Що я можу назвати улюбленою роботою? Так це те, коли бачу, як люди змінюються. Як стають собою. Як у них в очах запалюється вогник щастя. Я вмію мотивувати. Спершу це була мотивація, яка стосувалася вивчення польської мови. Скільки людей в мене здавали екзамен на Карту Поляка. Але я відчувала, що це мене обмежувала. Що я хочу чогось більшого. Що я хочу говорити про життя, а не сто разів повторювати одне і те саме. І дійсно, знаєте таке приємне відчуття, коли ти звільняєшся від старих пут минулого і починаєш усе заново. Коли ти викидаєш увесь мотлох із свого життя, коли ти вперше в житті кажеш, що любиш себе. Коли ти нарешті кажеш собі, що віриш у себе після стількох років поневі

Мені б самій був би потрібен кар*єрний консультант, аж поки я не зрозуміла, що це і є моєю роботою. Це щось конкретне, що мені подобається. І я не мушу вишукувати якоїсь інформації в інтернеті. Відповіді є всі в мені. Але мені довелося чимало всього перебрати, аж поки я не зрозуміла, хто я та чим хочу займатись. Важко. Повно різних акаунтів в інстаграмі. Не могла вибрати якийсь один напрям. Важко було почате щось нове і залишити старе. Але все нам дається для досвіду. Я не жалію. Це зробило мене сильнішою. Якщо перелічувати, то це польська мова, письменство, суто чистий коуинг, психологія. Але що я зрозуміла? Що може це все вміло поєднувати саме у такому дорадстві. Бо саме тут можу застосувати усі свої таланти — вміння слухати, вміння сканувати людину, вміння бачити її сильні сторони, про які вона зовсім не здогадується. Я це бачу. Я завжди уявляла себе на розмовах онлайн чи вживу з людьми. Показувала б їх самим собі. Така сама ситуація й у мене. Я себе зі сторони не бачу. І мені пот

Як знайти себе? Щодня ми боремося? Не зі світом, несправедливість. Найважливіша бороть проходить у нас всередині. Щосекунди одна думка замінюється іншою, вир інформації викликає потік емоцій. І ми тонемо, ми губимо себе, впіддаємось впливу інших, губимо свою думку, згасаємо. Вихід є?! Так. Самотність.Побути анодинці хоча б кілька хвилин. Розібратись. Відкинути життєву рутину, гнів,заздрість. Зрозуміти, чи ми робимо те, що дійсно хочемо. Якщо так, то просто чудово. А якщо ні? Як кинути ненависну роботу, на що жити, чи вийде, чи дісно комусь потрібне те, що я роблю! Сумніви з*їдають. Вихід знову є — почати діяти! От і я починаю діяти, виходити з зони комфорту. Писати про те, що дійсно мене хвилює, та хвилює багатьох з вас! Я хочу бути корисню, зрозуміти, що недарма живу. Що колись можливо про мене згадають добрим словом. І то буде найбільша нагорода. Я починаю кроки до духовного пізнання, пошуку істини і сподіваюсь пройти його разом з вами!

Чи було у вас таке відчуття, що ви проживаєте не своє життя? Ходите на неулюблену роботу, бо так треба, бо так можна заробити на шматок хліба. Чи задумувались ви колись про своє істинне призначення? Про те, чого хоче дійсно ваша душа, а не суспільство, батьки, фраза “а що скажуть люди?”. Заглядали ви колись усередину себе, запитували саме себе, чого ви хочете? Я це питання собі поставила саме після народження дитини. А процес запустився власне під час вагітності. Так, це стан дає енергію та великий душевний порив. Хочеться звернути гори, не слухати нікого, а просто йти до своєї цілі. Я почала записувати відеоуроки іноземної мови, вперше почала писати свої прозові твори. Але процес продовжився і далі, після народження дитини. Можливо й через те, що дійсно з*явився час побути наодинці з собою, нікуди не бігти. Просто присвячувати час дитині і собі. І просто подумати про сенс життя та якусь вищу місію, своє істинне призначення. Я завжди відчувала у собі потяг до езотерики, психології

Як часто ви дякуєте за те, що маєте? Ранкова молитва Сьогодні напишу Вам молитву Андрія Ворона, стоілтнього дідуся, про принципи життя якого написав книгу Мирослав Дочинець. Скрін залишу у каруселі. Я цю книгу читала може п*ять разів. І кожного разу дізнавалась щось нове. Особливо запам*яталось з приводу їжі те, що сіль, цукор та біла мука — це біла смерть. Книга ця — щедрий дар, який має прочитати кожен. Молитву я досі мовлю, хоча деколи забуваю, але стараюсь виправлятись. Моліться і ви, так як дід Андрій. “ Господи, дай мені зі спокоєм у душі зустріти все, що принесе мені прийдешній день. Дай мені сповна віддатись на волю Твою Святу. У всяку годину цього дня у всьому настав і підтримай мене. І які б я не дістала / дістав звістки протягом дня, навчи мене сприймати їх зі спокійною душею і зі стійким переконанням, що на все Свята Воля Твоя. У всіх словах і справах моїх керуй моїми думками, почуттями, душею. У всіх несподіваних випадках не дай забути, що все послане тобою. На

Друзі, я вже писала пост на тему свого призначення! Наприклад, ходите на неулюблену роботу, а душа прагне чогось іншого? але от чого саме, важко самому розібратись у собі самому! Парадокс, правда? Найкраще на це питання ви відповісте самі, але якщо раптом вам потрібна допомога, то звертайтесь до мене. Зовсім недавно я була на такій консультації по визначенню свого призначення, після чого зрозуміла, чим мені займатись. Пізніше вирішила спробувати себе в цьому, допомагаю чи таким чином людям. Я пройшла спеціальний навчальний тренінг у відомого майстра своєї справи, і йогом етод хоч унести далі між людей. Тому, якщо ви ще не знайшли себе в житті, не знаєте чим займатись, вас постійно втомлюють думки про те, яку користь ви можете нести іншим, а собі задоволення від улюбленої роботи, запрошую на свої БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ. Вони відбуваються по скайпу, про час домовляємось заздалегідь, можете писати тут у дірект. Тривають півгодини. Цього достатньо, аби зрозуміти, в якому напрямку ва

Що таке призначення? Яка різниця між славами знайти себе та зрозуміти сенс життя? Я розумію його так. Сенс життя полягає у тому, аби бути щасливим, творити добро, бути вільним, нести світло та любов у кожне серце, любити Всевишнього, бачити його у всьому живому, у всьому, що нас оточує. Бо ми всі і є одне ціле. А от що таке призначення? Ми всі живемо у суспільстві. Ми серед людей. Ми повинні служити людям. Але люди забувають про цю вищу мету. Роблять все тільки заради вигоди, заради грошей, які витратять часто на недоречні забаганки. А як щодо благодійності, нехай і малої. Маленька дія породжує великий результат. що посієш, тей пожнеш. Посієш зернинку добра, виросте велике дерево добра. А якщо сіяти погане? Які ж тоді будуть наслідки? Все повертається. Призначення в тому, аби виконувати улюблену роботу, яка приносить задоволення. Призначення у тому, аби не очікувати винагороди за свої труди. Ви мене запитаєте, а на що ж тоді жити? Якщо ви робитимете свою роботу

Як знайти себе, та чи залишати неулюблену роботу? Поки нема джерела іншого заробітку, то залишати неварто. Але одночасно робити кроки в напрямку того заняття, яке приноситиме і радість, і гроші. Як знайти це заняття? Поставте собі питання “А що я можу ідйсно віддати іншим? Не просто взяти, а віддати? Зробити корисне, поділитись? Не переслідувати мету нажитись, швидко розбагатіти”. Бо це так не працює. Працює намір робити добро безкорисно. Не очікувати похвали чи оплесків. І ще я помітила, що енергія та натхнення дом ене приходятьс аме після духовних прктик та прогулянок на свіжому повітрі. Такий стан був і під час вагітності. Недарма ж жінка тоді розквітає. А потім у буденнсоті нерідко втрачає чари. Але їх можна відновити. Якщо праювати над собою. Постійно. Так . Важко. Важко боротисьс амим з собою. Але такі вже тут праивла н аЗЕмлі. І боротьба не зовні йдею. А всередині.

Для тих, хто боїться змін. Боїться переїжджати. Боїться нового. просто скажу. Відженіть страх .Розм завжди боїться невідомості. Усюди наш дім. Мені теж було страшно. Особливо тому, що я була аж занадто прив*язана до мами та дому. Їхала вперше і ридала. Як? Що? Все нове. і це при тому, що я знала мову. Але тепер мені навіть подобається подорожувтаи Польщею. Трохи пожили у Кракові, трохи в Катовіцах, Лодзі. Чомусь саме з останньою в мене найтепліші спогади. Тому відкиньте усе та їдьте. Не бійтесь змін. Тепер до вас питання. Напишіть, чому ви на мене підписані. Бо хочу вам максимально бути корисною) Нас навчили боятись. Жити у страсі. Не вірити в себе. Боятись ризикнути. Нам постійно казали, що ми ніхто. Що у нас ніщо не вийде. Що ми приречені і нам не вирватись з замкнутої системи. Але настане день, коли впаде завіса. Відкриється правда. І ми нарешті візьмемо відповідальність у свої руки.

У вас бували такі ситуації, коли ви щось загубили, і усердно шукали, але ніяк не вдавалось знайти? Ви переривали всю кімнату, квартиру. Не могли заспокоїтись. Але в один момент, коли здавалось, що все втрачено. Відпустили цю річ, і вона сама вас знаходила? Це називається надмірною прив*язаністю до чогось. Так Всесвіт транслює нам, що варто стаивтись до життя, як до гри. Насолоджуватись процесом. Дозволяти собі помилятись. Бути неідеальною. А ще просто робити те, що хочеш. Не думати, що скаже оточення. Слухати себе. От я зараз ловлю себе на думці, що це дійсно круто усвідомлювати, що раніше ти все це розумів, був правий, але знову піддався впливові когось, і збився з дороги. Понадіявся, що хтось краще знає. Але хтось знає лише із своєї точки зори. Не більше. Я якось тонко відчуваю людей. Наче їх сканую і одразу вираховую фальш на обличчі. Хтось зухвалий, але інші цього не помічають. Хтось вдягає захисну маску, ховаючи за дешевими понтами свою вразливість. А хтось щирий т

Ще не так давно я сама шукала призначення. Не могла зрозуміти, чим займатись у житті. У голові було багато думок. Серед них була істинна відповідь, яка була прямо переді мною. Але я сама не могла її побачити. Консультація по визначенню призначення прояснила той напрямок, у якому я повинна рухатись. Саме напрямок, а не чітку відповідь. Бо останню ми маємо шукати самі. І не місяць, рік, а ціле життя. Призначення одне, але воно може проявлятись у різних формах. Одним з перших кроків на шляху до реалізації призначення було навчання у школі психології “Ларус”. І сьогодні я ділюсь з вами своїм маленьким великим досягненням. Ці знання стали ще одним пазлом у загальній картині. Вірте, дійте, йдіть до своєї цілі.

Мене часто питають, що це таке — жити у моменті! Я наведу простий приклад із свого життя. Недавно, кілька місяців назад я збивала блендером їжу дитині, і поранилась. Відрубала пів нігтя, добре що не до кістки. Брат почав мене рятувати. А знаєте чому? Бо коли я це робила, то думала, що маю зараз помити підлогу. Я не жила в моменті. Думки заполонили голову. Наче хмари, закрили сонце. Контролюйте думки. Емоції — наші вороги. Це страх, заздрість, ненависть. Без них можна жити. Спробуйте раз проконтролювати і поспостерігати. Чому люди медитують. Та бо це контроль розуму. Коли розум спить, а ви насолоджуєтесь спокоєм. Спробуйте хоч раз. Це не безглузде заняття .Це благодать. Спробуйте ні про що не думати хоч раз.

Ніхто нас не змушує щось робити. І дійсно хтось бідний, бо сам у цьому винен. Ми тут лише для досвіду. З нічим прийшли і з нічим підемо. Нічого не можна забрати матеріального. Можна забрати лише досвід. Досвід душі. Тому прив*язки до чогось просто безглузді. З приводу їжі точиться багато суперечок. Їсти чи не їсти? Їжа вбиває! Коли людина не їсть, це її природний стан. Запихаючи щось в себе, ми тим самим стаємо наркоманами та залежними від тістечок чи алкоголю. Найоптимальшим варіантом, який не так сильно зношує наш життєвий агрегат — унікальне та дивовижне тіло, є фрукти. Та одразу ж виникає запитання. Якщо ми тут заради досвіду, то фрукти — це теж досвід. Насолода смаком. Але знову кожен сам вибирає чим йому насолоджуватись, алкоголем чи фруктами, фруктами чи праноїдінням, тобто відсутністю споживання їжі. Дійсно, людина мала б жити набагато більше, ніж 70 років. Тому ми так і поспішаємо чимшвидше все спробувати, швидше вийти заміж, бо потім будеш стара, народити дітей, щоб побачи

Як істинне призначення може вас змінити? Я думаю, ви помітили, що тепер я пишу три пости в день. А чому, бо пишу про те, що мені подобається, про те, що мене дійсно хвилює. І я хочу бути з вами чесною і розумію, що хтось підписаний на мене через польську. Все, що пов*язане з нею, я пояснюю на ютубі. Бо мову треба чути, вимову, слова. Я люблю говорити і вчити, а не писати слова, які неможливо прочитати вголос. А от пишучи такі пости, я неймовірно щаслива. Бо це моє. Я нарешті не мучу себе, не змушую. Я роблю те, що приносить задоволення. Тому, якщо ви ще себе змушуєте, пишіть.

Коли ти стаєш собою, всі фальшиві установки злазять з тебе, як навесні щезає сніг. Ти ходиш така і думаєш “Невже то була я?”, “Невже я жила, як зомбі?, Чому я це писала, чому я так чинила?”. Але це все наш досвід. Безцінний досвід. Такого дійсно не купиш за гроші. Дивлюсь на себе колишню, і розумію, що дійсно “виросла”. Крадькома приходять спогади дитинства. Коли тебе ніщо не турбувало. Ти просто йшов засніженою дорогою додому. Потім робив уроки. І знов гайда на санки з гірки. Просто стояв і дивився, як падає сніг. -Хто ти? Звідки? - Я звідти, звідки і ти, -відповідав зачаровано сніг, і ми розходились по домівках. Так, як діти, жити і радіти, можуть і дорослі. Можемо і ми. Але щось нам не дає. Не пускає. Наші думки. Вони,як зграя ворон, крякають, і не дають зосередитись на тому, як поруч пропливають хмари. Вони ж нікуди не спішать, не хапаються за їжу. Просто пливуть, і їм чудесно від того, що вони просто є. Хіба не казка? Мати щастя в серці від того тільки, що ти є. Що

 От подумайте, за що ви зараз вдячні Всесвіту та Творцю у своєм у житті? Що робить мене вдячним? Які це викликає почуття в мені? І відповіді самі знайдуть вас. Я бажаю вам щастя. Правильно, щастя в собі потрібно плекати. Життя - то постійна боротьба. Але не з зовнішнім, а з самим собою. Із своїми закоренілими звичками. Змінитись не просто. І це не відбувається за день, два. Для цього нам і дано життя. Для саморозвитку, вдосконалення. В цьому є наше істинне призначення - дбати про самого себе, про своє здоров*я, душу і тіло в сукупності.  Без любові до себе не буває любові до світу. Так, є різні люди, але вони самі обрали бути такими. Ми ж можемо почерпнути від кожного лише хороше, якщо вміємо обирати, бачити те хороше. Колись я страшно впивалась різними фільмами, серіалами. А чому? Бо не тішилась своїм реальним життям. Шукала розради в іншому віртуальному світі. Але тепер я розумію, що можу його створювати самотужки. Я - Творець. Моє життя - картина. Я сама обираю фарби. Я роблю те,

Які ж ми всі світлі та щирі душі. Як ми всі хочемо любові, підтримки, тепла. Як ми всі хочемо добра, радості, щастя. Так дозвольмо ж собі бути щасливими. Дозвольте собі мріяти. Дозвольте собі крокувати до своєї цілі. Що вас стримує? Невпевненість, невідомість, що скажуть інші? Ви думаєте, що ви недостойні, а інші так? Не закривайтесь від людей. Діліться роздумами, думками зі світом. Всім всього вистачить. Перестаньте триматись за надумані шаблони. Перестаньте боятись. Все залежить від нашого сприйняття, від нашої самосвідомості. Перестаньте сидіти у своїй мушлі та чекати погоди, поки хтось щось зробить за вас. Такого ніколи не буде! Ніхто не здійснить ваші мрії. Так, у світі повно негараздів. То ж несіть світло. Станьте прикладом. Ви очікуєте змін від інших? Але ж спершу треба змінити себе?! Надихати інших своїм прикладом!!! Тож надихайте! І починайте діяти вже зараз, чуєте?! Зараз!!! Не сидіть та не відкладайте!!! Я замучений, завтра на роботу, діти не їли!!! Так буде завжди!!!

Ми всі загрузли в болоті щоденності, н ебачачи краси кожного моменту. Ми всі шалено мчимося вперед, відкладаючи на хороше житло, машини, дітям на начання, а життя проходить мимо. Поїзд їде без нас. Ми закрили свої серця, створили рамки та обмеження, поділили світ на добро і зло, на твоє і моє. Я намагаюся проживати кожен день, як останній. Як неймоірний дарунок, який кожного ранку дає нам Вселенна. Я дякую за оду,я кою вмиваюся, за поітря, яким дихаю, за землю, по якій ступає моя нога. Чи вдивлялися ви коли-небудь у красу дере. Як же ідеально вони стоврені. Як вони тягнуться до сонця. А спів пташок. Вони ж одне ціле, одна команда. Їхня музика просто неймовірна, незрівнянна. А квіти!? То моя любов. Я б скупила усі на пороставляла у вазочки. Як приємно слідкувати за тим,я к рсоте тобою посаджене дерево. Як воно змінюєтьс яна тоїх очах. Людина — це те саме дерево. Тільик душа її глибоко. Так, як коріння дерева. Листя щоразу облітає, жовтіє, знову народжується. Так само і людина у незкі

Все має йти від серця. Щиро та відкрито. Вигода завжди відчутна. Сьогодні я зрозуміла, наскільки важливо професійно виконувати свою роботу. Радше не роботу, а улюблену справу. Бо якщо в тебе горять очі, коли ти приносиш користь людям, це дуже відчутно та помітно. Навіть коли я готую тепер їжу чоловікові, я роблю це по-іншому. Я роблю це з любов*ю. І коли він відповідає на питання чи смачно, я чую ствердну відповідь, то просто тану ві д щастя. Я вперше по-іншому зазираю в очі соєї дитини і бачу там небо. Я бач утам всесіт. Я маю такий скарб біля себе, подароаний Творцем. Як і кожен з вас. Я відволікаюсь на телефон, на якісь побутові справи. Бо треба зробити, помити посуд чи підлогу. А вона стоїть і хоче на руки. А я ж постійно зайнята, не маю часу. А потім буду, як моя мама тепер, хотіти повернути час назад, більше часу присвячувати такі милоті. Бо діти ж так швидко ростуть. Не те що ростуть. Вони швидко набувають рис самосвідомості, самоіндентифікації. Згодом втрачають оту свою дит

Як знайти себе. Це питання я чую не тільки від самої себе, але й від усіх довкола. Як же нам все таки важно зробити вибір. Але лиш він один-єдиний нам даний. Як же всім хочеться не помилитись. Але якби би дивно це не звучало, ми тут, щоб якраз помилятись. Щоб робити тисячі спроб, вставати. Підійматись і йти далі. Бо ми самі так захотіли. Бо така наша суть. Безкінечний розвиток. Вічна боротьба у нашій голові. Більш ніде. Лише там. Дозволяти робити собі те, що хочеш. І це не обов*яково один вид діяльності. Сьогодні вам хочеться писати. То пишіть. Через десять хвилин малювати. То малюйте. Ніхто не змушуй та не ставить оцінок. Ви вільні робити із своїм життям все, що забажаєте. Але лише методом спроб можна зрозуміти те, чого хочете. Я от почала писати любовний роман, не йде. Почала писати від першої особи роман, теж не йде. І врешті почала писати ось цей текст, і пішло. Сьогодні я вперше дозволила собі пробувати. А ну чи допоможе цей експеримент. І ось гляньте, скільки речень я вже напи

Натхнення, інтуіцію, називайте, як хочете, так важко вловити. Тільки дозволяєш розумові на хвилину покомандувати, і тут налітає зграя думок. І той божественний вогник втрачається. Але завжди можна поернути собі цей стан. Зокрема, тоді, коли ти вже його відчув на собі сповна. Хочеться і далі купатися в божесттвенному оптоці Творця. От зараз пишу і дилюсь на квіти. Вони мене чарують, надихають. Вони живі. Все живе. Я намагаюся контролювати потік, але не завжди иходить. І людське Его сталяє совїх пять копійок. Куди гірше тим людям, які постійно живуть , слухаючи Его.м а потім дивуються, звідки стільки проблем. Бо н еживуть серцем. Не чують душі. З таких тенет вибиратися важко. Я сам атам була. Сірий, сумний світ. Без сонячного проміння. Але ваша душа сама знає, окли їй прокнутись. Усьому свій час. Ми не змушуємо ніокго, ми лише слухимо підказками. Бо ж живемо у взаємодії. Сьогодні був прекрансий день, Прекрасний, якщо слухати, дослухатись до підказок. До того голосу, який постійно

Дітям не потрібні жодні іграшки. Їм потрібна увага матері та батька. А ще їх так само зачаровує, як і дорослих, безкрайне небо, птахи, ода, земля. Ось і все, що дійсно треба. Я намагаюся придумувати різні забави. Але це не те. Донька одразу відчуває мою фальш. Діти ж такі чисті! З світлими енергіями. Вони — наші вчителі. І коли у мене змінюється настрій, вона тут же відчуває. Позирає косо, і, бачачи мою посмішку, тане на очах. Така маленька велика особистість. Пізнає світ. Найбільше, що я можу їй дати, так це свій особистий приклад у всьому. Ми любимо збирати патички, листочки, порпатися у пісочку, годувати качушок, слухати птахів, спостерігати за хмарами, слухати вітер. Ось наші найкращі вчителі та іграшки. А ще обійми та солодкі поцілунки. Час так швидко минає. Але не зникаємо ми. Ми стаємо кращими. Колись я страшенно не любила готувати. Заплутувалась в купах рецептів. Не робила з любов*ю. Бо не цікавилась щиро здоровим харчуванням. Робила так, бо всі так ро

Часто я чую, що змінюється настрій. Вчора було добрe, сьогодні знову депресія та апатія. Але це ж нормально. Вірніше, це ненормальний наш стан, але він завжди керує нас в доброму напрямку. Кожна затяжна депресія стає переломним моментом. В тому і вся суть життя - долання перешкод. Гра. Ми здолаємо, чи зупинимось, чи опустимо руки. Чи далі почнемо вірити у свою маленьку мрію. Дозволяйте собі мріяти, а ще думати позитивно. Невже ви не помічали, як ваші думки формують ваше життя. Як ваші напридумувані стереотипи, яких в дійсності немає, стають вам же на перешкоді. У всьому слід звинувачувати лише себе самих. Бо піддалися, бо послухали думки інших, а не себе самого. Вибирали роботу, де більші гроші та визнання. А свій талант, який приносить радість, закопали. Робота має приносити задоволення, радість , натхнення, давати крила. Тоді вона перестає бути роботою, і стає самим життям. Стає творінням. Ми настільки вгрузли в слова "треба, мушу, там перспективи, а так вигідніше", що з

Ви навіть не уявляєте, наскільки кожен з нас важливий для світу та унікальний. Ми недооцінюємо себе. Шукаємо різні відмовки, аби тільки не розкривати наш Божественний потенціал. Ми дозволяємо собі сумніватись у тому, що можемо щось подарувати світові. А ми дійсно можемо дати! Але кожен щось різне. Якщо хтось досягнув успіху одним способом, це не означає, що ми досягнемо таким же чином. У нас своя дорога, свій шлях. Свої здібності. В тому й суть, аби бути собою та нікого не копіювати. Бо коли повторюєш за кимось, ганяючись за вигодою, нічого не виходить. А коли відпускаєш і насолоджуєшся моментом, пазли самі складаються. Є люди повільні, які постійно нічого не втигають зробити, усюди запізнюються. А ти ніби все робиш, виконуєш старанно, пунктуальний, а життя якось не клеїться. В чому різниця!? У внутрішньому стані радості, який зберігають перші. Внутрішній спокій та стійкість до впливу зовнішніх обставин гартують внутрішню силу. Саме позитивний внутрішній стан веде їх по життю і вс

Мене зараз турбує питання материнтсва. ЩАслива мама - щасливі діти. Але всі мами часто незадоволенні щоденною рутиною, хочуть чимпошивдше вирватись на волю. Одні ж навпаки воліють присвятити час дітям, хоча б до трьох років. Дитячий садок - за і проти? Соціалізація, спілкування з дітьми, погані установки, віддаленість від домашнього вогнища та природи. Як залишатися успішною та щасливою мамою? Перечитати купу книг по методиці монтесорі, яка нецікава дворічній дитині. Остання ж воліє просто обняти мамусю та поспостерігати за пташками. А може відпустити все, випромінювати позитив, почати працювати над собою, тоді й діти відчуватимуть внутрішню гармонію матері. І це не залежить від кількості дітей. Хтось не встигає з однією дитиною, а хтось з трьома щасливий та радісний. Звісно, частіше є навпаки. Але все ж. Ми прийшли у цей світ вчитися жити, і діти якраз є нашими вчителями. Вони не просять від нас жертв, адже згодом стануть винними. Це ми самі віддаємося повністю дітям, а потім у

Нерідко я бачу,я к люди просто недооцінюють себе. Ви просто занурені у звичний ритм життя, та н ебачите перспектив, можливостей вашого розвитку. А я бачу. Я людина -сканер. Моє призначення завжди було в мене перед носом. Але я не могла його розгледіти, бо наче була за прозорою стіною. Здається, воно тут, так близько, але таке недоступне. Я не можу до нього доторкнутись. Але змінивши харчування та слухаючи голосу душі, мені вдалося розбити цю скляну завісу. І це тривало не день і не два. Але все можливо, якщо є внутрішня потреба. Якщо є бажання змінюватись. Якщо є бажання доколупатися до істини. Ніхто вас не може змусити, а лише надихнути власним прикладом. Люди не вірять в свій талант. Люди занадто самокритичні до себе. Не вміють помилятися. Не вірять у себе. Не розуміють, що вони цінні для інших, що їх знання потрібні. Тому я закликаю вас вірити в себе та звертати увагу на підказки від всесвіту у вигляді книг, фільмів та людей, чи постів, таких, як от мій.

Шлях до себе довгий. Спочатку ти ставиш собі запитання "у чому полягає сенс життя", потім ідеш на консультацію із визначення призначення. Так булов моєму випадку. А потім починаєш робити перші кроки на шляху до справжнього себе. Так, по дорозі ти падаєш, тисячу разів повертаєшся назад, придивляєшся, чи добре йдеш. Але все жв адливо йти. І ти йдеш. А ще вчишся читати знаки і впорядковувати думки в голові. Наводити лад. Намагаєшся відрізнити свої істинні бажання від нав'язаних шаблонів та установок. З ними набагато важче боротись. Потрібен час та бажання. Бо мозок має звикнути до нового способу мислення. Треба постійно повторювати одні і ті ж дії, аби утворились нові нейронні зв'язки. Але як добре, що є люди, які вже на першій консультації зможуть показати тобі, що за хмарами сховалося світло. І це прекрасно. Чому я почала цим займатись - допомагати людям почути себе? Бо я сама була ж такою. Загубленою у просторі та часі. Не знала де я та хто я. Що маю робити та я

Наша найбільша помилка? Ми думаємо, що інші знають те, що знаємо ми. Те, що постійно кружляє у нас в голові. Але як ми помиляємося. Або ж думаємо, що якщо почнемо робити те, що роблять інші або ж використовуватимемо їх матеріали, то це буде плагіатом. Не треба ділити на твоє і моє. Все у цьому світі спільне, єдине. Ми можкмо використовувати інформацію, яку ми отримали від інших людей, і пропускати її через себе. Я теж колись думала, що є багато репетиторів польської мови, і нащо ще я буду туди лізти. Але згодом, практикуючи, зрозуміла, що є багато, але дійсно професіоналів своєї справи одиниці. Не кожен вміє доступно, якісно, чітко подати матеріал. Не кожен вміє пояснити, аби це зрозумів навіть той, кому дуже важко дається якесь навчання. А виконуємо ми роботу якісно та натхненно лише ту, яка дійсно приносить нам задоволення. Але й грошової винагороди цуратися не потрібно, адже у всьому повинен бути енергообмін. У даному випадку в цьому матеріальному світі ним виступають гро

Важливо не робити щось ідеально, важливо отримувати задоволення від процесу. Що може пришвидшити шлях до справжнього себе? Лиш ви самі. Щоденна робота над собою. Ранні підйоми. Бажано із сонечком. Фізична активність. Здорове харчування. Бажано останнім поцікавитися глибше. Чого я раніше не робила. Була дуже далека та лінива до того всього. Але от що залишилось, так це нелюбов що-небудь готувати. Так, немовби я відчувала, що людина може жити навіть без їжі. Але до цього може прийти далеко не кажен. Дуже важко встояти перед земними спокусами, які так і манять то запахом, то привабливими формами, фальшивими лозунгами. Можна і треба існувати у цьому світі. Бо фізичне -це спосіб пізнання духовного. Взаємодіючи з матерією, ми впершу чергу, пізнаємо себе. Свої відчуття, зміни настрою. Ви ж помічали, як раптово скочуєтесь у прірву, а ще мить назад були активними та веселими. Скачки, постійні злети та падіння. Аби надто не страждати від цієї каруселі життя, просто насолоджуйтесь самим пр

Що я можу особисто зробити хорошого для світу? Навіть найменша дрібниця для нас для інших є спасінням! Коли я жила у селі, то не помічала краси. Я летіла, кудись поспішала, запхнула голову в пісок, була зайнята своїми проблемами. Будучи далеко від дому протягом тривалого часу, я просила тата фотографувати все довкола. А він відповідав, що нема тут нічого такого цікавого. Бо він кожен день це бачив. Бо він звик. А для мене було все цікавим. Бо я скучила. Як я давно не бачила свого пса, кота, кролів, свою зелену траву,свій дім. Я впивалась кожним фото. Це показало мені все з іншого боку. Тепер розумію,що хтось сумує за тим же, що і я тоді. За своїм рідним домом, за своїм таким же селом. Не може приїхати, але так хоче побачити. Бодай на фото. Я почала розуміти. Розуміти людей, себе, всесвіт, життя... Треба цінувати близьких, жити сьогодні... Бути світлом, нехай і на коротку мить...

Від чого залежить щастя? Як його знайти? Ми думаємо, якщо станемо багатими, знаменитими, купимо будинок, зустрінемо принца на коні, народимо дітей, то щастя звалиться нам на голову? Але воно все так і не приходить. У мене є знайома, яка якраз і йшла за цією схемою. Спершу думала, що щастя принесе їй любов! Потім збудує дім, свій, буде хазяйкою, але ні! Знов не те! Стало тільки гірше! Ми завжди біжимо вперед , або назад, а якже тепер, сьогодні! Щастя всередині нас, ми самі створюємо його. Наші думки, почуття, наш спосіб мислення. Ми самі собі ставимо рамки, кажемо, я нещасний, я ніхто, хто я такий, щоб бути щасливим! Є багато таких людей! Ми цінні, наш досвід унікальний!

Як віднайти гармонію? Не прив*язуватись ні до чого в цьому житті. Це все- машини, будинки, діти — не наша власність. Нам це дали тимчасово у користування. А ми надто чіпляємось за все. Боїмося втратити і врешті втрачаємо. Зациклюємо на чомусь, а потім страждаємо. Бо те страждання - це спосіб очищення. Спосіб задуматись, що ми щось робимо не так. Хтось каже , що для нього найважливіше в житті — сім*я і діти. Та. Це важливо. Але не головне. Головне- це щось вище. Це навіть не саморозвиток, а тримання думок та душі у чистоті. Воно ж і базується на чистих, добрих відносинах зі всіма - із чоловіком, із дітьми... Ми маємо любити всіх і все. Розчинитись у всьому. З нас б*є струменем енергія, яка з*єднує всіх. Ми ж цього не знаючи і думаючи, що це якісь байки, далі засовуємо голову в пісок і гнемо свою лінію. Ми стали один одному чужі, так неначе нам стерли пам*ять. Знаєте, ми дійсно таки створюємо те, що про що думаємо. Ну як можна щось пояснит