ВІРШ

Все має йти від серця. Щиро та відкрито. Вигода завжди відчутна. Сьогодні я зрозуміла, наскільки важливо професійно виконувати свою роботу. Радше не роботу, а улюблену справу. Бо якщо в тебе горять очі, коли ти приносиш користь людям, це дуже відчутно та помітно. Навіть коли я готую тепер їжу чоловікові, я роблю це по-іншому. Я роблю це з любов*ю. І коли він відповідає на питання чи смачно, я чую ствердну відповідь, то просто тану ві д щастя. Я вперше по-іншому зазираю в очі соєї дитини і бачу там небо. Я бач утам всесіт. Я маю такий скарб біля себе, подароаний Творцем. Як і кожен з вас. Я відволікаюсь на телефон, на якісь побутові справи. Бо треба зробити, помити посуд чи підлогу. А вона стоїть і хоче на руки. А я ж постійно зайнята, не маю часу. А потім буду, як моя мама тепер, хотіти повернути час назад, більше часу присвячувати такі милоті. Бо діти ж так швидко ростуть. Не те що ростуть. Вони швидко набувають рис самосвідомості, самоіндентифікації. Згодом втрачають оту свою дитячу ніжність, наївність. І стають такими, як ми зараз. Заклопотаними, стурбованимИ, загубленими. Але якщо зараз посіяти хороші зерна, то потім їм легше буде у житті. Є багато вчень, курсі, тренінгі і по фінансовій грамотності , і по ососбистісному розвитк.. але найважливішою завжди буде людина. Бо за тим всім стоїть людина. Щирість якої ми відчуаємо за сотні кілометрів. Бо всіх нас єднає одне велике добро, любов. Ми всі маємо вбудований датчик чи показник щирості. Бо відчуваємо серцем. Але у кожного свій шлях. Страх ставить підніжки. Але якщо жити зараз, бути цьому моментів поністю, виникає істинне почуття блаженства. І хочеться просто бути. В спокої, в любові. Ви ж помічали, як вас заспокоює природа. Як же я люблю оті сі прекрасні краєвиди, картини квітів. Та й взагалі творчих людей. У кожного з нас є дар, талант. Але ін адлеко прсииспаний щоденною рутиною, закопаний негативними відчуттями, думками, намірами, помислами.