Ніхто
нас не змушує щось робити. І дійсно хтось
бідний, бо сам у цьому винен. Ми тут лише
для досвіду. З нічим прийшли і з нічим
підемо. Нічого не можна забрати
матеріального. Можна забрати лише
досвід. Досвід душі. Тому прив*язки до
чогось просто безглузді. З приводу їжі
точиться багато суперечок. Їсти чи не
їсти? Їжа вбиває! Коли людина не їсть,
це її природний стан. Запихаючи щось в
себе, ми тим самим стаємо наркоманами
та залежними від тістечок чи алкоголю.
Найоптимальшим варіантом, який не так
сильно зношує наш життєвий агрегат —
унікальне та дивовижне тіло, є фрукти.
Та одразу ж виникає запитання. Якщо ми
тут заради досвіду, то фрукти — це теж
досвід. Насолода смаком. Але знову кожен
сам вибирає чим йому насолоджуватись,
алкоголем чи фруктами, фруктами чи
праноїдінням, тобто відсутністю
споживання їжі. Дійсно, людина мала б
жити набагато більше, ніж 70 років. Тому
ми так і поспішаємо чимшвидше все
спробувати, швидше вийти заміж, бо потім
будеш стара, народити дітей, щоб побачити
внуків. Самі того не розуміючи вкорочуємо
собі віку. Але кожен сам обирає. Хтось
прокидається, хтось далі спить наяву.
Сама така ж була.
У
кожного свій шлях. Але одне спільне для
всіх на дорозі життя — любов. Ми прийшли
сюди, щоб навчитись любити. Навчитись
приймати, пробачати, прощати,
вдосконалюватись, вірити, працювати.
Прості речі, які так складно зробити.
Але можливо.
Коли
атакує пригнічений настрій, думки
скачуть то вліво, то вправо, я виходжу
на вулицю.
Коментарі
Дописати коментар