КРИТ

Що може бути дорожче за обійми. Як можна подолати зло. Тільки добром. Коли хтось дратується, не реагувати так само. А підійти, обійняти, поцілувати. І його серце розтане. Розтане. Зміниться. Душа прокинеться. Повірте, я бачу, як це працює.

.

Так можна обманути розум. І він не матиме сили. Бо любов здолає все. А ще я відчуваю, коли хтось має корисливі мотиви. І серце болить. Бо ти бачиш, що за красивими словами ховається підступність. Хтось скаже “такий світ”. Ми можемо змінити його, почавши з себе.

.

 Я згадую Крит. Там був мій рай. Не можу забути. Душа хоче знову туди. Де море, яке стало моїм другом. Гори, якими я милувалась щоранку. А той перший погляд. Він полонив мене одразу. Лише зараз я розумію, що там був мій рай. Там би я хотіла жити, але весь світ то мій дім.

.

Зараз згадую, і думаю, що то був сон. Прекрасний сон. Бо так ще не було ніколи. Час зупинився. Я б так і втонула в тій природі. Бо вона -  мій найкращий друг. Вона — моє все. Все моє дитинство пройшло серед полів. Мій улюблений сад і город. Співи птахів. Ріка.

.

 Більше нічого не треба. Тільки гуляти серед запашних квітів. Притулитися до дерева та поспівати пісню. Лягти на траву і заплющити очі. От воно де. Оте омріяне щастя. Воно всюди. Я можу передати красу того, що бачу, словами. І саме тоді, три роки тому, я почала писати. Вперше прозу.

.

Від внутрішнього болю та крику. Я мусила кудись це вилити. Я писала про свій біль. Який вказав мені шлях до себе.

.

#знайтисебе