ВІН

Вони сиділи поруч. Вперше чуйно обіймалися. Вперше за останній час постійної біганини та метушні. Час, життя все розставив на місця. Вони зрозуміли, наскільки потрібні один одному, наскільки цінні один одному. І коли, не по їх волі, це сталося. Це стало початком нового життя.

.

 

- Почекай, - сказала вона. - Я погладжу тебе по обличчі, я подивлюся в твої милі, такі глибокі очі.

.

Вони сиділи на підвіконнику. Сонце ніжно цілувало в вуста. І все зникало. Завмирало. Та проста істина та така складна водночас.

.

 

- Я люблю тебе, - він прошептав та так само ніжно дивився.

Внизу якраз проходила мама з донькою. Вони подумали про одне і те саме одночасно. 

Давно життя давало їм знаки, але все ніяк. Вони захотіли. Захотіли мати дитину. Свою крихітку.

.

Їхню частинку. Нарешті стали готові до нового етапу. Який зробить їх сильнішими. Зробить їх витривалішими та стійкішими. Зробить їх терпеливішими. 

Вони нарешті почали проводити більше часу з собою. Це було потрібне, як повітря. О, так. Починається новий етап. Так несподівано. І так радісно.