ХВАЛИТИ

Дитину треба хвалити. Не перехвалювати. Але мотивувати. Вселяти віру з самого дитинства. Тому неважлива кількість дітей, важлива якість. Бо якщо ти постійно чуєш від мами, що хтось кращий за тебе, гарніше виглядає, то в дитини це відкладається на ціле життя.
🌿
Для мами то дурниця, сказала і забула. А дитина навіть звук сприймає як щось масштабне. Тому словами розкидатися не можна. Любити здоровою любов*ю. Давати тепло і ласку. Показувати можливості та вирішувати конфлікти лише у спокої,
слухаючи один одного. Важливі не оцінки чи успішність. А розуміння дитиною свого місця у такому великому світі та своїх бажань.
🌿
Мене мама похвалив певно раз за 27 років. А якби я чула з дитинства слова віри та підтримки, то зараз вже б гори звернула. Але тепер я можу говорити про те, що пережила, відкрито і мене це вже не болить. Я це все відпустила. Я розумію, що я щось більше. Я Душа. Як і кожен з нас. Душа, яка проживає свій зимний досвід через тіло, пізнаючи також матеріальний світ. Тому я зараз стараюся звалити свою доньку і менше карати себе, що не приділяє достатньо уваги, хоча я і так постійно з нею. Вона так до мене бісить, коли я її забираю з садочка, так мене обіймає. І це найбільша нагорода.
🌿
Нехай я дала її у віці 2,  5 роки, але це добре. Бо стане самостійною, сильною. А не залежною від думки мами так, як я  до 23 років. Я надто довго була прив'язана до матері. І це було нездорово. А ще правило "люби дитину, але не показуй , що ти її любиш" не працює. Ним користувалася моя мама. І це зробило мене невпевненою та закомплексованою. І я дуже довго з цим  боролась. Не відчувала любові матері, якої так потребувала. У всьому має бути золота середина, чи не так?