ЩЕ ПРИЙДЕ ЧАС

Мої тексти постійно еволюціонували. Мудре і закручене слово. Але в них зафіксована моя історія. У моїх щоденниках. І я їх тримаю як доказ. Може комусь прочитаю та покажу, що все реально зробити та пережити.

🌿

Але не зараз. Прийде час і це буде. Спершу я писала, вірніше переписувала казочки, потім це були вірші про Шевченка, про тяжке життя в Україні, про самотність. Далі про тугу за рідною землею, про еміграцію, про пошуки себе, про депресію після народження дитини.

🌿

 Цитати, думки, нариси. Але все було мінорне, все із знаками питання про сенс життя. Як засіб терапії. Порятунку. Але тепер все інакше.

🌿

 Тепер це про пізнання себе, про пошуки себе, які виведуть інших на правильну дорогу. Я пишу те, що каже мені Душа. Я більше не думаю, що писати і хто що подумає. Я пишу так, як в щоденнику.

🌿

Максимально щиро та відверто. Бо знаю, що мої слова, як кулі, одразу долітають в Душу. А ще людську Душу видно не лише в письмі, а й в голосі. Одразу видно всю її суть з перших сказаних слів. Видно блоки і зажими.

🌿

Навіть коли людина співає, відчутно, де фальшивить, де зажимається, а де максимально відкрита. Чекайте, ще прийде мода бути собою. Коли ти не боятимешся відкритись та бути справжнім.

🌿

Все ще попереду. Коли ти навчишся керувати своїм розумом, своїми думками і не покладатимешся на долю, а все братимеш у свої руки. 

Ще прийде час.