Я НЕ МОЖУ

Нещодавно мені запропонували одну  заняття. Але я не можу йти проти себе. Я не можу розповідати про те, що кажуть, і відчувати внутрішній спротив. Просто не можу. Адже я якраз спеціалізуюсь на тому, аби допомагати людям почути самих себе. Зрозуміти, де їхнє справжнє життя, а де ілюзія. Ви ж прокидаєтеся кожного дня і розумієте, що щось не так. Що проживаєте не своє життя, живете не там, де хочете, робите не те, що хочете, любите не того, кого хочете. Життя мрії зустрічаєте хіба на екранах чи в книжках. Але вони якраз і є підказкою, що все може бути інакше. Бути так, як ви хочете. Треба чути ДУшу і робити те, що вона каже. Ви ж чуєте її інтуїтивно. Ви виходите з дому і хтсоь всередині каже взяти парасольку, але неслухняний розум каже н ебрати. І ви мокнете. ТАк воно рпацює. Ви все відчуваєте серцем. Відчуваєте внутрішню радість. Я теж таа колись була. Всіх питала поради, а всі казали, що маю чути себе. Але я ніяк не могла почути. Хаос думок не могла вимкнути. Понапридумувала собі всього і нічого не могла зробити через власні думки. А потім зрозуміла, щоя то не вони. Що я маю бути спокійна і найголовніше - виконувати свою місію. Я тепер розумію, що якщо щось не виходить, то я не те роблю, не роблю те, що мені сказано згори. А це саме писати. НАйбільше я люблю писати. І це моє до кінчиків пальців. Видобувати із себе приховані знання та давати вам. Писати про сокровенне. Писати про реальне, про пізнання себе.  Ви коли - небудь спостерігали за квітами. Ви бачили, що вони живі. Просто не вміють говорити. Вони говорять на своїй мові. Спочатку красиві стоять у вазі, а потім вмирають без води. Але ще довго можуть жити, якщо дбати про них. Якщо давати їм оту воду. Так само і людина. Без добра, любові, радості не може жити. Сама себе очорнює та страждає. Не розуміє та н езнає, хто вона та звідки. Яка її місія. Чесно, я страждаю деколи, коли бачу оту всю чорноту нашого світу. ОТі всі заздрощі, злобу, гонитву за матеріальним. Воно ранить моє серце. Раніше, коли був малосвідомий, було легше. Але тепер, коли відчуваєш усі енергії, навіть при переписці, то важко. Коли бачиш людину наскрізь, читаєш всі її думки і знаєш наперед, що вона напише. Бачиш всю її Душу. Але що ти можеш, якщо людина сама не прагне змін. Якщо вона застрягла у своєму світі та не просить порятунку. Не треба учень чи ще чогось. Просто бути собою та робити добро.