МОЖЕШ

Маю одну дівчинку. Переписуємося, говоримо, вона переказує мені тексти. Але є одне велике але. ЇЇ батьки запхали в музичну школу, а в дитини талант до фотографування. Ну вміє вона бачити прекрасне, хоч ти трісни. І від того мучиться. Боїться батьків. Але ж їй та музика не подобається. Вона має свою сильну сторону і це вміння бачити прекрасне. Каже до мене, що під час розмови я визначу і професію, і призначення, і ще змотивую.

🌿

Ну така вже моя сильна сторона. Що тут вдіяти. Факт є фактом. Але те, що дитина блокує свій талант, це очевидно. Ось та половина людства, більша половина коротає дні на роботі, яку терпіти не може тільки тому, що має освіту. А потім йде додому чим пошивдше забутися, втопити свої нерви та стрес в їжі, а потім ще й вирубатися в сон, аби забути про те таке паршиве життя. А то так і є. Коли ти себе мурдуєш тим, що не хочеш робити, то яке має бути життя. Коли ти йдеш на роботу, як на каторгу, а вихідні то для тебе рай.

🌿

 Але чому є люди, як іне ходять на роботу, а заробляють на життя своїм талантом, навиком, сильними сторонами, врешті тим, від чого кайфують. Може вони якраз показують, що вихід, тільки треба мати велику силу духу, аби підняти свою дупу  з дивану і почати щось робити.

🌿

 Хоч щось на шляху до життя своєї мрії. Зціпити зуби. Але без насильства. Регулярно, поступово щось робити. Результат буде не одразу, але якщо є конкретна ціль, то 100 відсотків уваги треба зосередити на ній.