Діти

Яке це дивовижне відчуття - спостерігати за тим, як твоя дитина дорослішає. Як в неї з*являється своє я, як обривається емоційна пуповина з мамою. Як вона поичнає себе самоідентифікувати. Розуміти, хто вона і чого хоче. І ти тоді усвідомлюєш, як малоч асу проводив з нею, як втратив ті дорогоцінні хвилини, де ви були єдиним цілим і ще не перервався зв*язок. А зараз ти поичнаєш відчувати, що щось не так.

🌿

 Але в неї своя дорога, свої уроки. Ти не маєш права її вічно тримати біля себе чи жити твоїм розумом. Вона сама має вирішувати. Вона маленька індивідуальність, маленький світ, який треба поважати, любити та підтримувати. Але найголовніше ти можеш їй дати. Свій особистий приклад у всьому. Свою підтримку та турботу. Ти чуєш свій внутрішній голос, який підказує завжди правильні рішення.

🌿

 Ти віриш, що все буде якнайкраще, тому що довіряш Всесвіту, довіряєш собі. Ти спостерігаєш за тим, як розпускаються квіти і радієш. Твоє небо всміхається тобі. І ти знаєш, що відповідь проста. Ти безмежжя, вічність та космос. Ти сила та міць. Ти безмежний простір, якому немає кінця краю. Ти потрібен та цінний. Кожна твоя думка впливає на майбутнє всього людтсва.