ЗНАЄШ

Коли вмикається розум, це відчутно. Коли пручається Душа, це відчутно. Але як почути. Відчути. Відчути серцем.  Я збираю навколо себе людей, які не просто бачать красиві картинки. Які бачать щось більше. Які бачать Душу. Які не оцінюють, а цінують. Коли всі довкола кудись летять, піддавшись спокусам.

🌿

Ти відкриваєш очі та дивишся на небо. Ти знаєш, що щось не так. Ти знаєш, що має бути якась розгадка. І коли ти отримуєш відповіді, то дивуєшся, невже все може бути так просто. Як ти міг цього не бачити, як. Але ти вже себе не картаєш. Ти знаєш, що все було лише заради досвіду.

🌿

Ще є якісь відбитки чужих думок у твоїй голові. Але ти поволі стаєш собою. Поволі підіймаєшся з попелу, встаєш з колін. І дивуєшся, як міг стільки часу жити ілюзіями. Стільки часу себе змушувати. Як таке можливо? І настільки просто вимкнути розум і почути себе.

🌿

 Коли ти відчуваєш підтримку, відчуваєш надію. Ти розумієш, що казка поруч. Тільки почни, зроби перший крок. Нещодавно я зовсім невидково зустріла жінку на зупинці, яка дала відповіді на мої питання. І тепер я уже не дивуюсь випадковостям. Бо вони невипадкові.

🌿

Я вже знаю, коли приходять підказки. Я бачу їх тверезо. Навіть якщо переді мною лежало б зараз не 10 гривень, а 20 мільярдів, я б була така ж спокійна. Бо це лиш інструмент, а не ціль чи сенс життя.