Я ЗНАЮ

Я знаю, багато з вас втікають в інтернет, аби розслабитись, аби забутись, загубитись. Аби втекти від гнітючої дійсності. Аби знайти хоч на мить роради та порятунку. Аби не чути криків батьків за стіною, аби не згадувати про приниження в школі, аби не страждати від нерозділенного кохання, аби не думати, що завтра треба йти на роботу, яка н едає ні грошей, ні радості.

🌿

Віртуальний світ чи книжковий, чи світ фільмів хоч трохи наближає до того ідеального життя, якого кожен прагне. Тоді ми стаємо не активними діячами, а спостерігачами.

🌿

А треба навпаки. Набратися сміливості та робити те, що любиш. Вирватися та стати незалежним від думки навіть анйрідніших. Почути себе. Почути той внутрішній голос. Який завжди підказує вірний шлях.

🌿

Не боятися страху, а піти у нього. Бо його немає. То лише наші емоції, то лише ілюзія. Можна подивитися на світ зовсім іншими очима, якщо довзолити собі це. Дозволити собі розкіш зараз - бути собою завжди.