КАЗКИ

Найбільше я пам'ятаю з дитинства ті казки та біблійні історії, які читала мені покійна бабуся. Теж Оля. Не згадую так ігри, іграшки, якісь походеньки. Лише ту взаємну увагу, яку вона мені дала.

🌿

 Навіть не мамине доглядання, прасування, шиття одягу. Лише ті історії, які назавжди залишились у моєму серці. Виявляється, все так просто. Взяти книжку та почати читати дитині. Коли вона дивиться у твої очі, гладить тебе по щоці і каже "мамусю".

🌿

Я пам'ятаю ті всі відкритки, які сама робила мамі на восьме березня, на дні народження. Так, для неї це був клаптик паперу, непотріб, але для мене -  цілий світ.

🌿

Я так чекала, коли вручу їй свій подарунок. Так, її байдужість ранила. Але я це зробила. Я відчувала на душі радість та тепло. Я робила це для своєї мами, яка була для мене цілим світом. Діти інакше дивляться на світ, вони тут і зараз.

🌿

Вони щасливі від того, що просто живуть. Що просто можуть дихати, ходити, бавитись. Це ми, дорослі, постійно всім незадоволені, постійно в рутині, постійно з похиленою головою.

🌿

 А може просто піднести очі, поглянути на небо і побачити те щастя, яке у нас прямо перед носом. Все просто. Так просто.