КУДИ МИ ЛЕТИМО?

Знаєте, ще хочу вам сказати одну річ. Ми дивимося фільми про попелюшок, які не мали нічого, а потім і принц з*явився і красивий одяг, і життя мрії.

🌿

Так само і в житті. Треба вибратися з болота. Така наша місія. Постійно дертися вгору. Бо не можна стояти на місці. Коли ти не розвиваєшся, то життя лупить у вигляді болячок, проблем, апатії, депресії. Це своєрідні копняки, які кажуть щось робити. Саме тому ті люди, які весь час експериментують та ні до чого не прив*язані, досягають успіху.

🌿

 Бо їм все одно, що скажуть інші. Вони роблять те, що хочуть. І це вірно. Бо вони проживають своє, а не чуже життя. А ми що робимо. Тримаємо найгарніші речі в шафі, поки молі не згризуть, а самі ходимо в лахмітті.  Назбираємо купу непотребу в хаті і думаємо, чому нам так погано. А коли ми востаннє просто виходили надвір, щоб подихати.

🌿

 Постійно якісь проблеми, постійно треба щось робити, і ти біжиш по життю, біжиш, а сам не знаєш куди. Так забігався, що навіть не знаєш, чого хочеш. Та й поговорити нема з ким, бо батьки не розуміють, друзі осудять. І ти сидиш такий самотній і думаєш, думаєш. Тому  й людині потрібна інша людина, як арозуміє з півслова.

🌿

А ще знаєте,я кий наш блок. Ми не вміємо брати за свою роботу гроші. Нам незручно. Але ж ми витрачаємо свій час. Це так само робота. Ми вклали в те, що робимо всю душу, всього себе. Як ми йдемо в магазин та щось купуємо, ми платимо гроші.

🌿

Бо на це витрачений чийсь час, хтось це робив, хтось це стоїть і продає, це теж його час.  Нам треба вчитися цінуватис вою роботу та не дозволяти собою користуватися.  Бо це також нелюбов до себе. Це маніпуляція. Так не можна. Ми маємо відчувати себе, як Душу. Як особистість. І ще вам скажу, ніщо так не надихає, як те, що ти любиш робити.

🌿

 Скільки у нас стоматологів, які у вільний час малюють. Питання про дитинство теж повертають до себе. Тоді приходить та ностальгія, бо тоді ти робив все, що хотів. Ти відчував свободу, правда. От тому  і кажуть, що дитинство, це найкраща пора. І студентські роки. А знаєте чому? Бо ти нікуди не біг. Бо ти був тут і зараз. І насолоджувався життя. І це прекрасно.