МАЛЕНЬКА ЛАСТІВКА

Маленька самотня ластівка шукала загубленого гнізда. Вона почувалася самотньою у такому великому світі. До того моменту, аж поки не вирушила у далекі мандри.

🌿

 Вона летіла лісами, полями, морями. Натомилась шалено. Але таки дісталася до берегів рідного краю. Але яким же великим було її здивування. Її теперішній світ став дуже маленьким. Вона почала скучати за своїми мандрами та пригодами.

🌿

“Чому ж все так?”, - затріпотала крильми та тяжко зітхнула. - Коли ж нарешті я стану щасливою. Сьогодні я мріяла про одне, завтра воно стане реальністю, і я знову потерплю розчарування. Як же мені не очікувати якогось дива постійно? Як самій стати дивом?”

🌿

Після таких роздумів відповідь сама закралася у її голову. 

“А може просто бути. Не очікувати, не придумувати забагато. Може робити те, що вона може і вміє. Тут і зараз. Може просто повеселити перехожих. Може звити чергове гніздечко. Може просто політати. Це ж так просто все та легко. І літати далеко не треба. Усе ж біля тебе. Усе в тобі.”

🌿

Так і сталося. Наша ластівка нарешті знайшла своє місце  в житті. Місце, де в спокої перебувало її серце. Місце здійснення мрій та сподівань. Місце її затишку. 

Стала сама собі домом, до котрого хочеться повертатися щомиті.

#пишусерцем8