НЕ СПИНЯТИСЬ

Ті миті були віддзеркаленням її внутрішнього світу. Коли всесвіт завмирав, вона прокидалась. Виходила на світло із своєї скарлупи. Розправляла крила. Ніжно потягувалась. Зникала в несміливих обрисах. Веселка йшла за нею. Довгим шлейфом тягнулася та дорога. Маячня... Невже...
🌿
Крутилися слова у голові, але вона не зважала. Не зважала. Вона тягнула, бо впряглася. Відступати не можна було. Ніколи. Тягнула, бо відчувала, що це її. Не знала, що чекає попереду. Але йшла. Щоразу відчувала прогрес і не могла мовчати. Її ніхто не розумів. Тоді хотілося кричати від болю. Зараз від радості. Такої справжньої, дитячої. Непідкупної. Коли сміх дзвенить усюди. І ніхто не може спинити. Ніхто не може стати назаваді. Вона вже надто близько, аби спинитись. Не зараз, не тут.
🌿
#нарисиост8#пишусерцем8

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ВІРШ

ЛЮДИ

ПОДАРУНОК