ТЕ, ЩО НЕ БАЧИШ, ІСНУЄ

Я завжди намагаюся давати більше. Не тому, щоб більше приходило і не тому, що маю забагато. Ні, просто хочеться ділитися, зробити щось хороше. Інколи про це не просять і навіть сприймають як особисту образу. Але що ж? Моя совість чиста. Я дійсно не хотіла нікого образити. Просто так хочеться. Тепло розливається по серці, коли зробиш комусь якийсь подарунок.

🌿

 Але одне поки є, що я просто ненавиджу робити. Готувати. Може тому, що з їжею пов*язана окрема історія у моєму житті. Може я це інтуїтивно відчувала. Цим  я також можу ділитись.

🌿

 Адже не кожен наважиться відмовитись спершу від м*яса і від всього решта. Але це вже його право та вибір. Ніхто не має права нічого нікому доводити та переконувати. Просто у кожного свій досвід. Кожен вірить у те, що вірить. І у цьому його святе правило.

🌿

 Але серце не обманеш. Воно все знає. Душа верховодить. Вона невидима. І через це її існування ставиться під сумнів. Але чи не в цьому прихована істина. Те, що не бачиш, існує.