ЗМОВЧАТИ?КОЛИ?

Іноді варто не приймати поспішних рішень. Не надіятись, що хтось знає краще, ніж ми самі. У кожного своя правда, своя душа, свій унікальний біоскафандр. Сьогодні я почула з вуст жінки фразу” Я не вмію, зовсім не вмію писати і говорити, зліпити слів до купи”. Але вона вміє дещо інше. Вона прекрасно виконує свою роботу.

🌿

 У мене в голові застрягло поняття, що всі думають та знають те, що знаю я. Слід викидати цю думку з голови. Геть. Зовсім. Це не так. Те, що для нас є очевидним, для іншого — вища математика. Коли емоції захлистують і хочеться виказати своє фе, краще змовчати. Адже в пориві люті можна такого наговорити. Про що потім сильно жалкуватимемо. А ще якщо постійно говорити на якійсь мові, ти починаєш забувати рідну. Я більшість часу тепер спілкуюсь польською.

🌿

А українська в моєму серці. Так, як Шевченко писав російською деякі твори, але все ж думав українською. Цього не віднімеш. Не забереш. Тому тут я писатиму.  Писатиму про все. Писатиму свої думки. Те, що я роблю, не матеріальне. Його не можна потримати в руках. Його можна лише відчути. Я пишу про те, що хвилює нас усіх. Бо ми не тільки тіло. Ми тіло та душа.

🌿

Я озвучую ваші думки, які хтось сам не може виразити. Я передаю знання, які вже є у кожному з нас. Бо істина така проста. І яке все таки велике щастя ще з дитинства знати чим ви хочете займатись. Чітко мати в собі отой стержень та слухати внутрішній голос. Можна збиватися з дороги. Але ніхто не знає краще за вас самих. Ніхто. Нам потрібно лише згадати. Що ж змусило б вас піднятися о другій ночі та почати робити те, що хочеться.

🌿

 Чи бігли б ви лікувати зуби, чи бігли б ви малювати картини?

Що з це таке, що змушує серце битися частіше? Що це?

Що не дає вам спокою досі? І проходить крізь ваше життя рожевою мрією, яку важко вхопити, але вона просто перед носом?