МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ ПИСАТИ

Мені подобається найбільше писати і щоб одразу читали. Щоб я відчувала віддачу. Нехай це будуть корисні пости чи ще щось. Але так я спілкуюся з вами. І заради того магічного постукування по клавіатурі я готов зриватися з ліжка о другій ночі і бігти. Бігти до того свого магічного місця. Повірте, випадково сказане слово має магічну силу. Воно може бути підказкою. Але за умови, якщо відгукується у нашому серці. Коли вмикається розум, ми починаємо думати фразами “ а так не можна, а то треба, а так неправильно”.

🌿

І починається. Ми не робимо в потоці. Ми не робимо те, що нам подобається. І я завжди кажу, що величезне щастя знайти улюблену роботу. Тоді дійсно ти жодного дня не працюватимеш. І повірте, те, що написане серцем, ти завжди відчуєш. А штучність відштовхує. Тому на тему філософії, психології, езотерики я можу писати сотні, тисячі, міліони текстів. Бо це моє.

🌿

 Бо я не можу придумувати історії.  Якщо я їх і пишу, то тільки на основі реальних подій. Того, що вже відбулось у житті моєму чи інших людей. Саме через письмо я віддаю себе. І саме тому я вдячна інстаграму, що його винайшли. Що є можливості говорити та писати до міліонів. Бо для однієї людини мене забагато. Моєї енергії, моєї сили. Так, я вважаю себе сильною. Бо знали б ви, через що я пройшла. Якщо комусь скажеш, то очі стають круглими. І я ще живу. Я досі жива і пишу це вам.

🌿

Все можливо, якщо захотіти. Можна подолати будь-що. Будь-що. Знайте, ви не самі. У кожного в голові такі ж проблеми, як у вас. Краще звісно без проблем. Але кожен проживає свій досвід у інших життєвих обставинах. Ви можете мріяти про те, що має він. А інший може хотіти того, що мають кращі, на його думку, за нього. Ми всі на рівних. Ми всі рівні. Просто у кожного свої завдання для виконання. І поки ми цього  не зробимо, не опинимося на дні наступного рівня. І так по колу.